Законодавство США: верховенство права
Уряд з народу, обраний народом, для народу
Ці слова президента Авраама Лінкольна, виголошені під час промови в переломний момент громадянської війни в США в 1863 році, втілюють центральну демократичну концепцію. У демократичній державі уряд складається з обраних посадових осіб, які представляють людей, що за них проголосували. Через цих обраних представників, а також шляхом голосування та участі в іншій громадській діяльності, громадяни мають право брати участь у процесі творення законів, які управлятимуть ними та захищатимуть їх. Участь у громадському житті є важливим правом і обов’язком усіх громадян.
Як створюються закони?
Сполучені Штати мають федеральний уряд; кожний з 50 штатів США має уряд штату; і кожен муніципалітет у кожному штаті має місцевий уряд. Федеральні закони пропонуються та розробляються законодавчою гілкою федерального уряду (Конгресом), вводяться в дію виконавчою гілкою влади (президентом, департаментами та агентствами), а судова гілка влади (федеральна судова система, включно з Верховним судом) здійснює контроль за їх виконанням. Конституція США визначає, в якій конкретній сфері права законодавча прерогатива належить або федеральному уряду, або уряду штату чи місцевому уряду.
Використовуючи ту ж саму систему законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, уряди штатів працюють над роз’ясненням і забезпеченням виконання законів, створених федеральним урядом, а також приймають додаткові закони, які регулюють діяльність їхніх штатів. Штати також визначають структуру місцевих органів влади та надають їм повноваження приймати закони на місцевому рівні. Оскільки і федеральні, і штатні, і місцеві органи влади приймають свої закони, закони можуть відрізнятися від штату до штату і навіть від одного муніципалітету до іншого. Це важливо розуміти біженцям, оскільки всі повинні дотримуватися законів як штату, так і місцевих органів влади, де б вони не проживали.
Hа кого розповсюджується дія законів?
У Сполучених Штатах ніхто не перебуває поза законом, незалежно від його чи її соціального рангу, фінансового статусу чи будь-яких інших привілеїв. Закон є одним для всіх. Підкуп з метою обійти закон є незаконним, і навіть спроба підкупу посадової особи для отримання особливих привілеїв чи винятки є кримінальним злочином.
Загалом, незнання закону не звільняє від його виконання. Люди, які несвідомо порушують закон, несуть за це відповідальність, навіть якщо вони роблять це ненавмисно.
Право на належну судову процедуру
Якщо особа порушує закон, вона має право на належну судову процедуру. Право на належну судову процедуру — це право людини на справедливе поводження з нею у разі звинувачення у скоєнні злочину, яке забезпечується використанням визначених правових процедур. У Сполучених Штатах право на належний судовий процес передбачено П’ятою поправкою до Конституції Сполучених Штатів, а додаткові гарантії справедливого судового розгляду передбачені Шостою та Чотирнадцятою поправками.
П’ята поправка
П’ята поправка встановлює право на належну судову процедуру особі, що звинувачується у скоєнні злочину або чиї майнові права можуть бути відчужені на користь держави. Вона також забороняє двічі притягувати особу до відповідальності за один і той самий злочин. Крім того, в ній йдеться про те, що особу не можна примушувати давати свідчення проти себе у кримінальній справі, і що приватна власність особи не може вилучатися для громадського користування без справедливої компенсації.
Шоста поправка
Шоста поправка передбачає, що особа, звинувачена у скоєнні злочину, має право на швидкий і відкритий суд неупереджених присяжних та доступ до адвоката. Особа також має право бути поінформованою про висунуті проти неї звинувачення. Крім того, також йдеться про те, що обвинувачений має право на очну ставку зі свідками проти себе та на надання свідків на свій захист.
Чотирнадцята поправка
Чотирнадцята поправка забороняє штатам приймати ті закони, або здійснювати контроль за їх виконанням, які порушують більшість прав, передбачених Конституцією Сполучених Штатів. Чотирнадцята поправка, однак, не визначає, яким чином штати повинні забезпечувати ці права, включно з правом на належну судову процедуру. Це означає, що закони щодо захисту цих прав і належної судової процедури можуть відрізнятися від штату до штату.